Мавка
Якось у лісі на світанку,
Раненько я собі гуляла.
І бачила, як юна мавка
Ранкову росу в глек збирала.
Я причаїлась під дубочком,
Щоб не злякати юну діву,
А мавка, ніжним голосочком,
Вела якусь незвичну співу.
То заговорить до пташини,
То з сонцем привітається,
Заплутає нові стежини,
І до дерев всміхається.
В зелено-золотавих косах,
Гойдаються ще сонні квіти,
В долонях, світанкові роси,
Збирає похапцем, щоб пити.
Стояла й тихо дивувалась,
На чарівливу її вроду,
Коли вона в гілках гойдалась,
А коси ті спадали в воду.
Та задивилась... і упала,
Перед очима, як в тумані...
Мабуть... таки її злякала,
Бо зникла мавка на світанні.
