Шипшина
з рубрики / циклу «Струни душі і думок»
Минув вже день, втекло сьогодні,
Та тоне світло не в безодні.
Байдужі лиш шипшини діти -
До себе ваблять сяйво-цвітом.
І їх колючі п’єдестали
Жаринки ночі відганяли.
Із серця, листям, що шуміло,
Шипами зір небесних віру.
І ніч пішла, одна, самотня,
Лиш образ квітів, безліч, сотня.
Одну із них в руках тримала,
Невпинних ос, шипи, мов жала.
Вже не знайти - було це вчора,
Ця срібна мить із мельхіору.
І все мовчить, шипшин мовчання,
Та кожен день, немов останній.
Напевно хтось зірве ці квіти -
Можливо час, чи вчинок, вітер.
Та буде сенс: в зимову днину
Згадати ніч і цю шипшину.
2012
