ДРЕВНЯ НІЧ В КАРПАТАХ
Терпко-терпко пахне хвоя,
По якій пробігла лань.
Чуєш, наче за горою
Дивний відгомін зітхань?
Ніч закутала у чари,
Заманила у полон –
Незбагнений і примарний,
Де немає заборон.
Стогне мавка, стогін ллється
Понад скелями, увись,
На ці звуки хтось озветься
Нині, завтра чи колись.
Бо над чарами невладна
В горах згублена душа,
Коли нічка зорепадна
Так спокусами втіша.
Чари дивнії розпустить,
Задурманить дух і плоть,
Цю містерію безумства
Легко так не побороть.
Повний місяць стиглі зорі
Ніжно пестить угорі,
З цих магічних перетворень
Не один до тла згорів.
На малиновий жертовник
Хтось Комусь кладе дари,
Промовляючи безмовно
До правічної гори.
Вихиляють мавки в танці
Свої стегна і хвости,
Хочеш стати їхнім бранцем?
Душу в гори відпусти!
Там скуштуєш присмак раю
І пізнаєш власну суть...
Древня ніч не проминає –
Вічна є її могуть!
Карпати,
