26.08.2012 15:17
-
274
    
  8 | 8  
 © Толік Панасюк

Безвихідь

Безвихідь

розстріляю розірву зітру

з кулемета

гарячим свинцем

і жахнусь

упаду

кричатиму

мовчки

до автоматної черги у скронях

раненим звіром конаючи наберу повні жмені жалю

не втечу

від себе уже не втечу


до світанку той морок

в оправдання

як в плахтину благеньку зберу

навмання

шкандибаючи

піду

по забутих стежках

по слідах перворідного Каїна вбивці

з підземелля нутра свого безнадію його підніму

і благатиму

так як зумію

научи

научи як вдається тобі з оцим жити

я ж такий як і ти

безнадійний любити терпіти


земля Норд не приймає давно втікачів

обійду для годиться зачинені брами

сяду старцем сліпим

прохачем безнадійним

юродивим

блаженним

пройдисвітом

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.08.2012 10:35  Деркач Олександр => © 

Сильно... такі слова, почуття - віриш у щирість...дуже-дуже!!!

 26.08.2012 16:32  Сашко Новік 

сподобалось

 26.08.2012 16:17  Каранда Галина => © 

ого... енергетика вірша надзвичайна, аж зашкалює...
нехай у Вас все буде добре... це ж уже не вперше Ви ототожнюєте себе з каїном... не треба.. ви - світла людина.

 26.08.2012 15:27  Лідія Яр 

від себе не втечеш... Може сприйняла дещо по своєму, але
сподобалося.