НЕЧИСТА ПОСВЯТА
(З циклу “Двобій”)
Безвихідь виснажує, душить:
Вже вкотре, як тільки засну,
Нещадно знеможену душу
Спустошують привиди сну.
Мій сон: павутинням сповита,
Здригаюсь в полоні тенет,
Потворна Хазяїна свита
Готує пекельний банкет.
Свинцем наливаються вії,
І серце, немов кам’яне..,
На втіху пекельному Змію
Почвари обрали мене.
- Радій та готуйся до свята, -
Торочить поріддя пітьми,
- Чекає на тебе посвята,
Ти станеш такою, як ми!
Покірна, терпляча та чемна
Володаря Змія чекай,
Ти змалку – його наречена,
Від щастя, дурна, не тікай!
…Нечистими чарами скута
Наосліп я ледве повзу,
Міцні неподатливі пута
В нестямі зубами гризу.
Засліплює очі багнюка,
Враз біль огортає, пече:
Огидна лискуча Гадюка
Вгризається хижо в плече…
…Немов із бездонної ями,
Із марення видерлась я..,
Залишились болісні плями
Де гризла зловтішна Змія!
…Поволі
отрута гадюча
Спотворює
радість життя,
Безсоння
знесилює,мучить…
Уникнути як
забуття!?
Даремно,
бездушні потвори,
У сон
прослизаєте мій -
Ніколи мене
до покори
Не змусить
облудливий Змій!
