вирішуються долі всі без нас
і зустріч кожна - оповідь прощання...
а я про тебе думаю весь час,
на терезах розлук моє кохання.
між нами відстань, відстань наче крик,
печальних дум не зміряти ніколи.
до болю в серці я давно вже звик,
але не звикну до душі без волі.
відчуджено стою серед стихій
марнот і днин на зламі існування -
крізь тлін і пил я бачу погляд твій,
привітний жест і усмішку вітання...
та знаю я - на терезах надій
лише самотність і вага чекання.