07.09.2012 17:28

-

177

5 | 5

 © Ем Скитаній

іду крізь парк немов крізь злам у часі

між днем оцим й минулим по межі -

самотньо тут, печально в одночасі,

тут обрис твій за краплями імжі.

вагомо листя жовкле з віт спадає,

сковзає тихо у веселі дні,

минулі дні... вже й спогаду немає,

як наче ти наснилася мені.

а серце в грудях так щемить і ниє!

з чого, чому?.. і звідки та печаль?

чи то вже дощ такий журливий нині,

у прохолодний у вечірній час,

в осінній час, у невимовний смуток...

я смуток цей у спогади візьму.