Послання у пляшці
the next / або що все таки було на тому аркуші?
Для Галини К., яка спонукала до продовження й поглиблення теми
Він їй писав, що гордощі – то згуба,
Що впертість ця вже і йому не люба!
Хотів би він усе, що є, змінити.
Та як до неї перший крок зробити?
Писав, що її усмішка – зваблива,
А очі, ніби моря біг мінливий,
Що тільки ніч і сон його змагають,
Думки до неї зразу відлітають.
Просив її в полоні не тримати,
(А сам бажав з обіймів не пускати!).
Хотів ще слово він на «лю» додати,
Та ручка перестала вже писати…
Прості слова, та їй потрібні дуже!
А він довірив морю їх байдуже!
Київ, 12 вересня 2012
