Наївним ідеалістам
Зашкарублою рукою ніжно, ніжно
Приголублю юну звабницю берізку,
Що від спомину про осінь безутішно
Золотим листом ридає в переліску.
Увижалося не буде кінця-краю,
Для теплині та сережкової вроди,
Коли помежи весіннього розмаю,
Заглядалася у річки сині води.
І не мислила в блудну липневу спеку,
Що ланіти малахітово-шовкові
ЗаянтАряться з пташками в путь далеку
Між небес, що вже давно не волошкові.
Так і я, в безмір’я вигадав дорогу,
Недосяжні виколупуючи цілі…
До грудей притисну міцно босоногу,
Розчинюся у коштовній заметілі.
13. 09. 12
