15.09.2012 16:06
-
223
    
  1 | 1  
 © Татьяна

Сон

Ніч. Похмура тиша навкруги,

Чутно лиш дихання систематичне, рівне,

І двері хлипнули десь, й запах шоколадної нуги,

Коли ж нарешті забереш мене у невідоме?


Він мій єдиний, власний, неподільний,

Він здатний безкорисно рятувати,

І тільки в ньому, ти, назавжди вільний,

Від згубної реальності покликаний оберігати.


Безкрає ніжності і розкоші угіддя,

Не має значення чи злет стрімкий, чи болісне падіння,

Краса прибою моря, чи нічне жахіття,

У будь-якому разі, чистим залишається сумління.


Одна з найбільших таємниць життя,

Завзято ти чекаєш й неважливо хто з тобою,

Яскравий світ простого забуття,

І тільки в нім можливо чесним бути із собою.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.09.2012 12:43  Тетяна Чорновіл => © 

Що за форма в Ваших віршах? Щось таке незвичне! Можливо, через довгі рядки і відсутність розміру і ритму мені важко сприймати... (((( Хоч, бачу, народу подобається! Щасти Вам у творчості!

 15.09.2012 20:35  Деркач Олександр => © 

Сподобалось

 15.09.2012 17:36  Каранда Галина => © 

казку "Мудра дівчина" в дитинстві читали? Що у світі наймиліше? - сон....