Материнська доля....
Народила мати сина,
Її вітає вся родина,
Все радіє навкруги:
Навіть в небі райдуги!
Дуже бажана дитина -
Мати так чекала сина.
Повз вікна ворон пролітав
І біду він віщував...
Сина Глібом нарекла
День і ніч поруч була.
Швидко хлопчик підростав
І слова запам`ятав:
Зла нікому не роби –
Не отримаєш ганьби.
Всім навкруг неси любов,
Не пролий невинну кров…
Ось і виріс її Гліб.
На столі завжди є хліб,
Люди в злагоді живуть…
Вороги прокляті йдуть...
По селу молва пройшла
Від велика до мала:
«Захистимо ми країну,
Збережемо Україну!»
Гліб збира свою торбину
Мати:"Ти куди, мій сину?
Як без тебе буду жити?
Сльози тільки гірькі лити..."
Мати, матінко моя!
Знаю, я твоє дитя...
Але зараз Батьківщина
Допомоги просить в сина!
Все…пішов її синок
На серці лишень холодок...
Боротьба іде на Сході...
День, як рік, у безвиході...
Тиша...Мати край вікна...
Ледве дише...як струна...
Сина вже її нема...
Смерть за плечі обійма...
Ця безжалісна війна…
Відняла її дитя…
Доля матері сумна…
Знівечене все життя.
