17.09.2012 22:17
237 views
Rating 5 | 4 users
 © Анна Мигайчук

Нічна фантазія.

Тиша німа, сяють зорі,

Я сиджу на березі ріки.

Зовсім я одна на цім просторі,

Душу пробирає сум гіркий.

Я отут одна, дивлюсь на небо.

Сяють мені зорі золоті.

Я уже не можу жить без тебе.

А як далі буде у житті?

По щоці скотилася сльозинка

І упала тихо на траву.

Ти є мого серця половинка

І без тебе я не проживу.

Так ридала і заснула тихо,

Позабула всю свою печаль.

Все забула: біль увесь і лихо,

Але це згадається, на жаль.

Та, можливо, серед плину років

Я забуду про усе, хто зна?

І лише тоді знайду я спокій.

Ну, а це фантазія нічна.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.09.2012 22:25  Деркач Олександр => © 

Гарно 

 18.09.2012 12:23  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно, лагідно якось. Хоч і сумно!

У перший рядок додайте два склади для повноти щастя, щось на зразок:

нишкне тиша, німо сяють зорі :))

На жаль - окремо!

 18.09.2012 10:54  Володимир Пірнач => © 

Угу,
це тому, що не шукаю я ніжності в текстах, мене в літературі приваблюють зовсім інші сторони, але ваш текст мені сподобався. 

 18.09.2012 00:39  © ... => Володимир Пірнач 

не думав, але написав. дякую! 

 17.09.2012 23:34  Володимир Пірнач => © 

Ніжно..
чесно кажучи сам не думав що це напишу..
Плюсую. 

Публікації автора Анна Мигайчук

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо