Нічна фантазія.
Тиша німа, сяють зорі,
Я сиджу на березі ріки.
Зовсім я одна на цім просторі,
Душу пробирає сум гіркий.
Я отут одна, дивлюсь на небо.
Сяють мені зорі золоті.
Я уже не можу жить без тебе.
А як далі буде у житті?
По щоці скотилася сльозинка
І упала тихо на траву.
Ти є мого серця половинка
І без тебе я не проживу.
Так ридала і заснула тихо,
Позабула всю свою печаль.
Все забула: біль увесь і лихо,
Але це згадається, на жаль.
Та, можливо, серед плину років
Я забуду про усе, хто зна?
І лише тоді знайду я спокій.
Ну, а це фантазія нічна.
