НОЧІ ГЛИБИНА
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Мовчить бездонна ночі глибина,
Глуху нагадуючи вирву.
Із стрілок часу скапує вина,
За зойком зойк стихає в прірву.
Нестерпно боляче губити вслід думки
Де скрізь вина сичить луною.
Чому прийшлося раптом, невтямки,
Так захлинутись глибиною,
І що робити без думок мені?
(Остання в друзки розлетілась…)
Надіятись хіба, що в глибині
Брехня світанку зародилась.
Здалось чи й я в ту глиб пірнаю?
Не знаю, часе мій, не знаю….
