25.09.2012 12:45
-
698
    
  4 | 4  
 © Крісман Наталія

ГІДНІСТЬ - ДО ЛИЦЯ !

Росла билинка посеред шляху,

Мала й привітна,

Вдивлялась в небо, де вільна птаха

Боролась з вітром,

Стеблом тулилась до землі

В дощі та гради,

Але й мурахам в спеку тінь

Давала радо.


Вона маленька, ну то й що?

Все ж прагне лету!

Ось подорожній сумно йшов,

Він був поетом,

Поглянув з подивом, як ця

До неба пнеться,

Подумав: "Гідність - до лиця

Усім, здається...".


Немов й не трапилось ніщо,

Та слід лишила

На серці тих, хто повз ішов,

Схиливши крила.

Яка мораль? Самі знаходьте

Поміж рядками,

Якщо навчатись є охота -

Навчить і камінь!


Якщо плекати свою бездарність

І не учитись -

То ризик є прожити марно...

З нас кожен Вчитель.

Та в цім житті ще Учнем варто

Водночас бути,

Аби набратись для духу гарту

Й сягнути Суті!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.09.2012 18:24  Ірина Затинейко-Михалевич 

гарно! І справді, повчально...і форма, яку, здається, не часто використовуєте...

 25.09.2012 16:10  Деркач Олександр => © 

Гарно, мудро...

 25.09.2012 13:00  Ем Скитаній => © 

"та в цім житті ще учнем варто водночас бути..." - дуже вірно сказано, влучно...а то частенько вважаємо себе як не геніями, то вельми великими розумниками... он, яку мовну політику утнули...а наше ставлення до мови взагалі?.. "нікуди вона не діниться..."- ото й усе... не знаю, чому я про це?... то, певно, все Ваш чудовий - дійсно чудовий! - віршик винен.