з рубрики / циклу «про життя»
Остогид сам собі, опротивіли люди,
свої чорні думки розбавляєш вином
і блукаєш щораз із нікуди в нікуди,
щоб себе відшукать...чи знайти під столом.
А в квартирі нудьга, дим висить коромИслом,
недопиті пляшки ловлять погляд-- Допий!
І записуєш ти на шпалерах, щось стисло,
бо, якщо не писать, тоді вовком хоч вий.
Та читати не буде ніхто ті шпалери,
бо, ти й сам не читаєш, того, що напишеш.
Давно. Але пишеш...і злишся.. якоїсь холери
і себе у собі, знов і знов, убиваєш вином.
***
Шпалери запозичила у В. Пірнача
