А осінь плаче за вікном
Дощем.
Чомусь від слів твоїх у серці
Щем.
Мені ж, не сумно і не жаль,
Що осінь.
Чому ж так холодно від слів
І досі?..
Я лист багряний підніму
На спогад.
Про ці слова твої сумні
І погляд.
Нехай ночами осінь п,є
Печалі
І щезне біль в твоїх словах
Надалі...
А осінь плаче за вікном
Дощами
Тебе люблю.. І осінь теж.
Без тями.