Я в цім житті,
що вітер обірвав
в багряну пору.
То кине в низ,
тоді підніме в гору,
а далі кине
в бистрину ріки...
Отак несе мене
і через дні, й роки
за течією...
Не володію
долею своєю
і не роблю зусиль,
щоб щось змінити.
Навіщо? Нащо?
Так і буду пливти
куди несе
нестримна течія.
А ти дивися,
доленько моя
і не жалій, я ж,
лиш листок кленовий,
що вітер обірвав
в багряну пору...
Що далі - вир?
Чи тиха течія?..
Я - лиш листочок,
доленько моя...
осінь 2002р