Тобі - останній подих й перші сльози
Душі, опаленої пристрасті вогнем.
Тобі й до тебе. Крізь сніги й морози,
І пустелі, що не займані дощем...
Тобі. Не я, а ідеал далекий,
Яким мені судилося не стать,
Бо нива серця сіяна безмежним
Болем. І вже коханням не зорать,
Де поросли прокляті терни,
І тиснуть із душі своїм вінцем
У келих кров. Вона вже майже мертва,
Скоріш би стихнуть їй кінець кінцем...
Мені від мЕне без тебЕ лишилась
Одна лиш тінь. Яка вона мені моя?
Така, як я тобі, - ніяка, - загубилась
В безмежжі снів твоїх. Я. Не кохана і твоя.
