28.09.2012 14:05
-
140
    
  9 | 9  
 © Сашко Новік

До кінця

Та, давай, не соромся, доривай мені зв`язки,

вкрай винось мені мізки,

одягай лице в маску

і викручуй меніски,

щоб вгризався зубами,

до крові собі в лікті,

щоб по жилах кубами

розливавсь біль достиглий.

Щоб не викликать звичку,

знов зміни своє місце,

то печи в серці свічкою

то порви душу в листя.

Тож давай, не стидайся,

чек готуй до оплати,

доривай криком зв`язки,

надгіркий розпач втрати.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.07.2016 08:45  Ольга Терен => © 

Розрив стосунків завжди дуже болючий, особливо коли ти любиш, а інший - ні. Тому Ви змогли передали той розпач.

 29.09.2012 10:04  Лідія Яр => © 

"Порви душу в листя" це щось...
Саш, гарно, але, нащо тобі отой надгіркий розпач,?...усе буде добре...
зачепило

 28.09.2012 22:13  Деркач Олександр => © 

Так, надривно... і написано круто!

 28.09.2012 20:35  Каранда Галина => © 

якщо читати спочатку вірш про небо, а потім цей, то схиляє до думки, що таки права Наталя, а не я... Щось надриву забагато... Саш! у тебе все добре?

 28.09.2012 17:37  Тетяна Чорновіл => © 

Щось допекло добряче! ((((

 28.09.2012 16:40  Марієчка Коваль 

хм...а там де вказується, про що вірш, можна доставить ще категорію як підказку... і не одну. ніби якась хвороба.. висновок -  пацієнт тимчасово живий...

 28.09.2012 14:18  Каранда Галина => © 

Саш... поясни? ти щось задорого купив? чи про що це ти?..........