До кінця
Та, давай, не соромся, доривай мені зв`язки,
вкрай винось мені мізки,
одягай лице в маску
і викручуй меніски,
щоб вгризався зубами,
до крові собі в лікті,
щоб по жилах кубами
розливавсь біль достиглий.
Щоб не викликать звичку,
знов зміни своє місце,
то печи в серці свічкою
то порви душу в листя.
Тож давай, не стидайся,
чек готуй до оплати,
доривай криком зв`язки,
надгіркий розпач втрати.