ЗА СИНІМИ МРІЯМИ
з рубрики / циклу «Лірика квітів»
Там, де на мряку хмари спромоглися,
Тумани конденсуючи в дощі,
За сонця промінцями поплелися
Ввись кручені барвисті паничі,
Як небо, сині.
О, як болюче ніжним відчувати,
Що їхній цвіт не в той з’явився час!
І в синь дзвіночків стиха сум ховати,
У мріях літо бачачи щораз
В осінній днині.
Краплини сонця в вітру тріпотінні
Все сподівались пелюстки малі.
В туман вглядались пильно очі сині,
Тепла шукали в непривітній млі.
Хто їм поможе?..
Зберусь по паничах у небо скраю
Між краплепадів сірого дощу,
Туману сліз пекучих назбираю
Й осінній день сумний розгарячу
Хоч трохи, може.
