Місто вбиває мене
викрадаючи щось сокровенне
оцим задзеркаллям вітрин
вимагаючи криком спокуси
купитись
задешево
маревом насолоди
підступно проходить
крізь незачинені міцно
перепони свідомості
безлад? аби ж то
іду крізь людей-бутіків
залишаючи слід
наче маркер
викреслюю
дивні бажання
навіяні спалахом вулиць
місто
купивши мене перепродує
в роздріб
в геометричній прогресії
піднімаючи ціни
вечір? аби ж то
в тахикардійному ритмі
уже не згадаю
мелодику тиші
гармонію сфер
лише ніч
накриє собою
знервоване світло
прощаючи прогріхи
потворно змалілому місту
залишаючи гріх
і дещицю мене
на потіху приблудам собакам
і сліпим до всього двірникам
Дрогобич., 2012
