01.10.2012 08:55
-
238
    
  8 | 8  
 © Толік Панасюк

Місто вбиває мене

викрадаючи щось сокровенне

оцим задзеркаллям вітрин

вимагаючи криком спокуси

купитись

задешево

маревом насолоди

підступно проходить

крізь незачинені міцно

перепони свідомості


безлад? аби ж то


іду крізь людей-бутіків

залишаючи слід

наче маркер

викреслюю

дивні бажання

навіяні спалахом вулиць

місто 

купивши мене перепродує

в роздріб

в геометричній прогресії

піднімаючи ціни


вечір? аби ж то


в тахикардійному ритмі

уже не згадаю 

мелодику тиші

гармонію сфер

лише ніч

накриє собою

знервоване світло

прощаючи прогріхи

потворно змалілому місту

залишаючи гріх

і дещицю мене

на потіху приблудам собакам

і сліпим до всього двірникам



Дрогобич., 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.10.2013 09:32  Тадм 

гарно Ви!

 01.10.2012 19:13  Ірина Затинейко-Михалевич 

мушу вранці на свіжу голову осмислити і прокоментую опісля

 01.10.2012 18:09  Тетяна Белімова => © 

по-філософськи, як завжди, тільки Ваш кут зору, загалом Ваша позиція, хоч і зрозумілі, та для мене (якби, скажімо, наші шефи оголосили конкурс поезій про місто!) все виглядає із точністю до навпаки...

 01.10.2012 17:08  Недрукована => © 

Люблю такі тексти,
Круто!

 01.10.2012 13:44  Каранда Галина => © 

глибина в кожному рядку. і форма дуже сподобалася.

 01.10.2012 12:06  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Це "купивши мене перепродує
в роздріб
в геометричній прогресії
піднімаючи ціни"
дуже сподобалось.
Плюсую.