Спогади Святослава
історичне
Святослав - перший козак
Колись ще княжий Святослав
Коли з землі болгарської вертав
Казав своїм дружинникам безпечним
«Як добре що вертаємось з земель далечих
Де сонце нам безжалісно пекло
Де стільки наших рідних полягло
З далекої чужої батьківщини
До рідної землі до княжої родини
Стомився дух від безкінечної війни
Як хочеться спокоєчку мені…»
І князь свою розмову перервав
Примовкли воєводи і дружина
Та навіть дід Дніпро мовчав
Та десь у плавнях плакала пташина
А князь поринув в інший світ
Де юності вишневий цвіт
Де світ надії і кохання
До першої війни й розчарування
До перших шрамів на обличчі
До перших шрамів на душі
До першого меча що викував від криці
До перших зрад до першої брехні
Усе життя перед очима
І кожна рать і кожен вчинок
Усе до ясності минуле
Перед очима промайнуло.
