Старенький програвач у блюзовій судомі,
де соул в унісоні з вініловим шуршанням,
і з шерехтінням хвиль - накрили нас у домі,
і шарпає платівку про море і кохання.
Його звукознімач затримався в подряпинах -
у сотий раз вишкрябує чиєсь чуже "люблю".
Вінілова спіраль вже часом тяжко зранена,
вертає нас у нескінченний соул-блюз.
Ми сперечаємось - чи голку зрушить далі,
бо нам так лячно дослухати платівку.
Чи будемо в любові ми в кінці спіралі,
коли ущухне мелодія нашої мандрівки?
Ти не звертай уваги на подряпини,
платівка все-таки дограє чорний блюз,
а поки вона рани нам роз`ятрює -
я сотні раз у тебе ще влюблюсь.
