Г. Курбе «Море»
з рубрики / циклу «Французький живопис»
Тут стільки сині, що душа злітає,
Хмарки барвисті піняться від світла.
Маленькі хвилі – сонні від розмаю,
Каміння сіре – зморене від літа.
Тоненькі горизонту сині риси
Розподіляють пошуки людини –
Хтось у польоті огортає висі,
Когось дивують видивом глибини.
Холодне море – в штилі аж до краю,
Де й ділись шум, ворожість і завзятість!
Маленькі хвилі – сонні від розмаю,
А небо – світле, як душевна святість.
Ловіть, беріть, тримайте три стихії,
Не відпускайте небо, воду, землю!
Десь у хмаринках лине давня мрія,
Спочине в хвильках стомлено, напевне.
