З відрядження
Потяг мчить. Ти прокинешся вранці
І поглянеш у тьмяне вікно.
Ще на заході майже темно
І дроти шаленіють у танці.
Білі пасма туману пливуть
До глибокого яру з долини,
Обіцяє погожу він днину.
Ти - з відрядження, вдома вже ждуть.
За вікном все світлішає. Там
Сонце сходить - рожева заграва.
П`єш ти вранішній чай, або каву...
Скору зустріч дорога провіщує нам.
Харків, Жовтень 2012 р.
