22.10.2012 00:25

-

178

7 | 8

 © Наталка Янушевич

У тих садах, де ми були удвох,

Дерева п’ють своїм корінням вина,

Їх тільки-но зростив іще Пан Бог,

Вони ще й плоду першого не винні.

У тих садах, там тихо, як у снах,

Які ледь-ледь нашіптує світання.

Там кублиться блакитноокий птах,

І перший день – точнісінько останній.

Там невідомо, що таке печаль.

Там почуття не відкидають тіней.

І час не б’є суху свою печать.

Там лиш сади. У білому цвітінні.