інтимна розмова
з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»
- Ну, як ти почуваєшся?
- Нічого…
- Не муляє?
- Сказати чесно? – Ні.
Нічого не зробила я такого,
Щоб кидатись від жаху уві сні.
- А взагалі?
- По-всякому буває.
Та що поробиш…
Звісно ж, - не свята..
Хвилинами -
Старе щось випливає,
І розумію – я уже не та…
Те, що раніше
Мучило б тижнями, -
Сьогодні забувається за мить.
А іноді –
Зачепить щось, розранить,
І довго так нав`язливо щемить.
Та все на краще…
Стала спокійніша,
Хоч не така вже й чиста, як була.
Звіряючись із іншими –
Не гірша…
Хоч, може, й вперта, -
Так зате не зла.
Давай вже спати!
Чом ти причепилась?!
Сама все знаєш, -
Тож не приставай!
І совість у куточку примостилась,
Калачиком скрутившись…
- Спи давай!
Лубни, 4.07.2013
