24.10.2012 15:33

-

356

4 | 4

 © Бойчук Роман

Криза

Звідки взялося це слово,

Хто його придумав?

Вам нікому не відомо,

Знаєм лиш ми з кумом...

То було в шинку одному, -

Ми там пили пиво.

Й не відчули, як потому 

Сталося нам диво…

Так за кухлем десь четвертим..,

Не встигли й допити,

Як до нас підходить бармен,

Щоб му заплатити.

Поки ми збагнули толком,

Що, куди й до чого,

Нас немов тим «русским током»:

В гаманцях – НІЧОГО!

Ми здивовані, нервуєм

«Що маєм робити?»,

Та й барменові говорим, -

- Дайте нам допити!».

І уже не хлепчим пиво, 

Цідим через зуби,

Тягнем час як можна довше…

- Куме, щось придумав?

Кум у відповідь знітився,

Затискав плечима,

Аж тут дивлюсь

Сидить муха куму між очима.

Я до нього й промовляю, 

Тихо й обережно, -

- Замри, куме, не ворушся.

Постараюсь ніжно...

Й одним махом однов лівов

Збив муху до кухля...:

- Ото маєш тобі пиво!

Та тут муха здохла!!!

Кричу гучно - деверсую,

Кум мене спиняє:

- Зажди, - каже, - отакої!...

Бармен підбігає:

- Я вас прошу, не скандуйте...

- Вибачте, тут муха...

Й заплатити Вам, даруйте,

Нам не хватить духу.

Тож або ми замовкаєм

Й не робим „реклами”,

Йдемо звідси, не плативши,

Своїми ногами,

Або ж зараз, начувайтесь, -

Втратите клієнтів...?

- Ні, ні, що Ви, не хвилюйтесь,

Вибачте, бувайте...

Отак ось то нас із кумом

Муха врятувала.

Вийшли з шинку ситі пивом

Ще й пожартували!