24.10.2012 17:12
-
758
    
  8 | 8  
 © Бойчук Роман

МАРШРУТКА

МАРШРУТКА

Кожен з Вас напевно знає, що таке «МАРШРУТКА»

Й як за часто вона з «відтам» з’являється «тутка»?

Особливо в ті моменти, коли треба махом…

Кому куди: на роботу, на базар, до свахи…

От і в мене, якось зранку, виникла потреба,

Та як потім виявилось, то страшна проблема!

Певно з добрих півгодини стою на зупинці!

А то зима, псячий холод, - відмерзли всі кінці!

Аж тут лізе «черепаха» - маршрутка кохана,

Та так помалу, гій би везла з яйцями Івана!

Під’їжджає трохи ближче, аж глип, - чисте чудо,

Як там мають ся вмістити із зупинки люди?!

Аж по швам тріщить маршрутка, стільки в ній народу.

Є надія, що як стане, трохи вийде люду.

Ай-я, де там?! Лізе далі, навіть ся не спинить!

А водій у бік зупинки навіть ся не дивить!

Тут вже чую ззаду мене хтось ся матюкає,

А з переду якась жінка кляне, проклинає!

Так вже всім нам ці маршрутки в печінки ся в’їли,

Але всі стоять, чекають – може щось над’їде?

Не минуло й хвилин двадцять, як їде наступна,

А у мене окрім пальців вже відмерзла й.., дупа!

То ще півбіди маршрутку оту дочекатись,

Гірша друга половина – у неї запхатись.

Особливо, коли ззаду чоловік десь з тридцять,

А з переду, трохи менше, десь напевно з двадцять.

І як тільки перед нами та маршрутка стала, 

Та тридцятка, що позаду – вперед ся попхала!

Із маршрутки хоче вийти лиш одна людина.

Бідолаха так ся просить, аж пирскає слина.

Якась баба, що спереду зачала кричати:

- «Ти один, а нас багато й нас не подолати!»

Й ціла наша п’ятдесятка в маршрутку ся пхає,

Ну, а той, що на порозі, кричить-викрикає:

- «Люди добрі, майте совість, дайте най я злізу!»

П’ятдесятка преться в двері і ніхто не влізе.

А мене вже так стиснули, ноги так стоптали,

Мою сумку, що на плечах, геть чисто порвали!

Довго думали-гадали, як в маршрутку влізти,

Й кожен думав: «Як залізу, би було як злізти?»

Ну, а тото сиротятко, що в дверях стояло –

Перед водієм маршрутки на коліна впало.

Та й зачало скиглити: -«Панночку таксисте,

Випустіть в свої двері, бо ззаду вже тисне!»

А водій що мав робити, мусів ся змирити,

Бо з мороженим народом трудно говорити.

І як тільки таксист добрий відкрив свою браму,

О тоді все й почалося, не на жарт, на правду…

Першов пхнулась у маршрутку баба із торбами;

Якийсь шустрий прошмигнув між її ногами.

А одного так пихнули, що той впав на руки;

По руках йому пройшлися тої баби внуки.

Але довго не простояв у цікавій позі, -

Його пхнули зі словами: - «Не стій на дорозі!»

Через нього перескочила одна молодиця

Й ненароком наступила йому на мізинця.

Той з словами-матюками на ноги підвівся,

І, зціпивши зуби з болі – в штани обмочився.

До проходу підштовхнули бабу із баньками.

Баба баньки перед себе, робить крок ногами…

Ну, а так, як було слизько, то і баба впала

І всім своїм габаритом прохід блокувала.

Ясне діло баньки трісли й полились компоти,

А хтось крикнув із натовпу: - «Порвете колготи!»

А у відповідь почулось: «Колготи – дурниця!

Люди добрі, майте совість, - поверніть спідницю!»

Й дивлюсь, дійсно, лізе жінка через тоту бабу:

Без спідниці, в одних майтках ще й з ярличком ззаду!

А за нею, зовсім слідом, пре якийсь хлопака,

Пре й не видить, що стоїть, там де в баби…ср))ка!

Ну нарешті спільним тиском й ту бабу запхали.

Ледве двері ся закрили. Але ж ми, зостались?!

І стояли, як сироти, померзлі аж сині.

Й задумались: «Чи приїде ще маршрутка нині?»

І тепер ми зводим очі до ясного неба

Би Господь нам дав маршрутку таку, як нам треба.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.12.2012 14:47  Мар Мишка => © 

:) клас!

 25.10.2012 13:28  Лідія Яр => © 

Ром. Класнюче. Сміялася від душі... Що сюжет, що подача-- супер.
Мова не звична для центральної України, але дуже гарна, цікава...
Шикарно...слів нема..

 24.10.2012 21:42  Тетяна Чорновіл => © 

Ще Ганжала Ярослав писав про маршрутку! Але ліричний спогад... Бо у маршрутці якраз до нього прийшло натхнення на закоханий вірш! :))

 24.10.2012 21:30  Сашко Новік 

нда, жестяк. добре що я по місцю, все пішочком)

 24.10.2012 20:48  Тетяна Чорновіл => © 

Цікаво! Стурбована за Ваші кінці! Все в порядку? Обійшлося? :))))))))))))))

 24.10.2012 20:39  Тетяна Белімова => © 

Чесно, Романе, так сміялася! Слухайте, та у Вас комедійний талант! Кидайте вже ту Ерато і беріться до Талії!
А якщо чесно, Вам би яку кобзу у руки і десь у перехід: за годину б не менше тисячи назбирали! Це ж справжній народний бурлеск!
За мову - окремо дякую! Отримала справжню насолоду!
І за проблему, звісно, також! Так уже дістали ті маршрутки, направду! Невже не можна тим самим перевізникам закупити людські автобуси?

 24.10.2012 20:12  Деркач Олександр => © 

Прикольно))) я вже забув що це таке...

 24.10.2012 18:03  Каранда Галина => © 

Павло Глазовий


ЯК ВАРЕНИКИ ВАРИЛИ КУМ І Я

Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка що не зварить, все не так.
Вередує: – Як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он торік я в ресторані, – каже, – був...
Ледве миску з деволяєм не ковтнув.
Там таку дають підливку – смак і шик!
З нею з’їсти можна власний черевик.
Раз в неділю ми остались без жінок:
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумом закурили, сидимо.
Кум наліво, я направо – плюємо.
– Не зоставили нам їсти, то й нехай...
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Півмішка муки засипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій – макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки – красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто витягли на стіл ми та й січем –
Я ножакою, а кум мій сікачем.
В казані кипить, аж піниться, вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього сир.
Кум по кухні походжа, як командир.
– Хай живіт, – говорить, – лопне, а жінкам
Отакенького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так не більше двох годин,
Бачим: збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випирає з казана.
Кум говорить: – Ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо, яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо.
Кум виделкою, я ложкою – їмо.
Я помалу ремигаю, кум жує.
– Ну, – цікавиться, – як враження твоє?
Я показую на пальцях і стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба – не ковтне.
Просить: – Стукни по потилиці мене!
Я як двину його в шию кулаком!
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму: – А жінкам
Я однаково й понюхати не дам!
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів.
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: – Пардон, мусьє кабан!
Вибачайте, я не знав, що ви – гурман.
Може, й ви вже захотіли в ресторан?
І надів йому на голову казан...

 24.10.2012 17:33  Каранда Галина => © 

) вистраждана автобіографічна історія!)
класно! мова така прикольна для мене, полтавчанки) маршрутки - то дійсно трагікомедія іноді.
зі сцени це було б неперевершено просто. повірте людині, яка тямить в гуморесках.