Віз української політики
Сміється з нас Європа, та до сліз,
Немовби не відтіль ростуть в нас руки,
Впряглася жінка в тяжелезний віз,
Замість коліс - мужі, як лебідь, рак та щука.
Вона, знай, тягне, а вони стоять.
Коли б стояли - а то ще й гальмують!
Вона, знай, крекче, а вони мовчать.
Коли б мовчали - то ще й галасують!
Той дітям обіцяє все... своїм,
А другий, бо яєць настрашився до смерті.
Той третій чось зачитує євріт,
Четвертий обіцяє за нас вмерти.
А той в комуну кличе: "Всі назад!",
Той марширує, той, як козлик, скаче.
Той сам не знає, що воно та як -
Сміється бідний. Той від щастя плаче.
Ото мужі, біда би вас взяла!
Як африканські півники, у Раді
Кричать та скачуть, б`ються, а вона
Тягне, сердечна, й всім їм на заваді.
О, Господи! За що ти їх скарав?
Невже в дитинстві билися до полу?
Спішли їм розум! Забери, добав!
А вже тоді пускай їх до престолу.
Допоможи її, Всевишний, споможи
Той віз тягнути через ті руїни,
В які мужі за кілька літ змогли
Із саду обернути Україну!
20.12.2009 р.
