ПОЧУТИ, ПОБАЧИТИ, ПІЗНАТИ
Притча
Раз чоловік шепнув думки свої:
– Як є Ти, Господи, до мене озовися…
В ту ж мить святу ліси, сади, гаї
Чудовим співом птаства залилися.
Та чоловік кричав: – Не чую! Ні!
Молив до Бога так несамовито!..
І грянув грім величний в вишині
Та й це не зміг нещасний зрозуміти.
Просив, глухий: – Дай, Господи, мені
Тебе, святого, бачити у славі!
Втім очі не знайшли у вишині
Нової зірки спалахи яскраві!
Глухий, сліпий, розмову далі вів:
– Мій Боже милий, диво дай пізнати!
Пізнати ж в сині так і не зумів
Це диво з див – народження дитяти.
Глухий, сліпий, зневірений, гукнув:
Торкнись до мене, Боже, в мить щасливу!
Спустився Бог і за плече торкнув…
З плеча змахнув метелика гидливо,
Й до неба руки чоловік здіймає:
– Що ж! Мабуть, Тебе, Господи, немає…
