Микола Чат Мелодія осені
По біло-чорним клавішам роялю,
Перста осінні нишпорять безлисто.
Елегія пливе садами млисто,
Мотивом вистигаючого жалю.
Пожухла, застаріла партитура,
Що спомином хиріє на пюпітрі,
Сама перегортається у вітрі…
Зронившись - шурхотить сміттям до мура.
Мінорами освинцевілі хмари.
З небес мрячать печально-срібні ноти.
Зливаються в калюжові гіркоти,
Мелодії сновидової чари.
31.10.2019 08:03 Марія => © |
Шановний пане Миколо! Ваш внутрішній світ вельми барвистий. Трохи кульгає правопис, і граматика і стилістика. Наприклад, правильно буде - "по чорно-білих клавішах роялю"; жаль, що вистигає. І треба міняти щоб зерегти елегійність... |
29.10.2012 22:24 © ... => Віктор Насипаний |
Дякую. |
29.10.2012 21:58 © ... => Бойчук Роман |
Дякую Романе за підтримку!!! |
29.10.2012 21:57 © ... => Тетяна Чорновіл |
Радію Вашій оцінці!!! |
29.10.2012 20:13 Віктор Насипаний => © |
 осінь в серці , холод у душі і печально-срібні ноти крапель. мінорно, але гарно! |
29.10.2012 16:10 Бойчук Роман |
 Дуже душевно і музично у Вас вийшло. Браво! |
29.10.2012 16:03 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарний мелодійний портрет осені! Елегія справді присутня! Але дуже тепло і ніжно сприймається! :)) |
29.10.2012 15:15 © ... => Оля Стасюк |
Спасибі!!! |
29.10.2012 15:14 © ... => Каранда Галина |
Дякую! :))) |
29.10.2012 13:19 Оля Стасюк |
 Дуже гарно, тепло і ніжно."Мінорами освинцевілі хмари. |
29.10.2012 13:07 Каранда Галина |
 епітети супер... за картинку окремий + |