Місячна елегія
з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»
Піду скупаюсь в місячному морі,
Якщо туди на крилах долечу.
Крізь вись небесну й величі суворі
Здається все досяжним, по плечу.
Не страшно те, що море вже засохло:
Бо плаче небо – сльози теж вода.
За сизі хмари, ті неначе чохла,
Сховався місяць, краєм вигляда.
Коли на землю дивиться – мов сумно
Та ловить розкіш позирків очей.
Коли розтане вечір, ширма рунна –
То шлях ілюзій-місячних ночей.
Піду скупаюсь у сріблястім сяйві…
Як хочеш, то світитиме для нас –
І ноти почуттів і мрій не зайві –
Бо в цих морях, пливе вже наш баркас.
29.09.2012
.gif "{#}")
