30.10.2012 09:56
-
167
    
  2 | 3  
 © Юлія Мороз

маленька СМЕРТЬ

І тисячі облич

На мене дивляться згори.

Вони, мов судді надімною

І серце не дає спокою

Колотиться у грудях, бється

У скронях кровю обдається

І я чекаю цього суду

І шепіт тихий за спиною

Що у вухах дзвенить луною

Все наростає…

Чути крик...

Та то кричить душа від болю!

Той шепіт стихне

І обличчя, що грізно дивляться у серце

Десь дінуться

Я залишуся

Самотня в осуді й обмані

А серце битись перестане.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.10.2012 12:20  Володимир Пірнач => © 

Такі простенькі рими, але разом з тим не дуже простий ритм.
Мені подобається.
Плюсую.