ДОЛЕНОСНІСТЬ
Безповоротна, неминуча доленосність
Незримим фатумом торкнулася своїм.
Мабуть відчула вона ту мою самотність:
Моєю стала ти, а я на вік - твоїм.
І понесла, і закрутила в круговерті
Ріка життя дві наші долі, як одну.
Від берегів сім"ї, яких нема на карті,
Пливе наш човен в невідому далину.
А там чекають нас всі наші дні і ночі,
Всі наші сутінки, світанки, вечори.
...Хоча і дивимось ми Долям нашим в очі,
Все рівно щастя свого МИ є автори!
