31.10.2012 10:22
-
238
    
  6 | 6  
 © Бойчук Роман

Віриш чи ні..?

Віриш чи ні..?

Віриш чи ні..?

Запитай в мого серця крізь погляд!

Знаю, що дні

Нас зігріють ще своїм теплом!

Холод навкруг?

Просто Осінь проходила поряд.

Я ж бо твій друг, -

Прихилися до мене чолом.


Віриш чи ні..?

Моє серце тобі каже правду.

Скоро вже сніг,

А між нами в цю мить сонцепад.

Просто повір

І сумління свого барикаду

Безліччю зір,

В небуття скинь, немов зорепад.


Віриш чи ні..?

Між ударами серця зізнання,

Мов на стіні

Написав хтось там.., чуєш, «ЛЮБЛЮ!»

Скоро зима…

Почуття свого ніжне проміння

Я крадькома

Розчиню у твоїм кришталю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.10.2012 19:23  Лідія Яр => © 

І дійсно, все так ніби ви з пані Тетяною перегукуєтесь... Класнюче...

 31.10.2012 14:00  Ірина Затинейко-Михалевич 

оце тандем...люди, які ви тут всі злагоджені...один колектив -одна ідея - один поетичний цех...що й сказати...і чому у мене зараз якась творча криза? хочу приєднатись!!!

 31.10.2012 13:47  Марієчка Коваль 

так тепло, романтично... отам в першому - прихилися до мене чолом. Чудово. Точно повірить))

 31.10.2012 12:43  Істерична Бруталка 

Гарно так...

 31.10.2012 11:37  Тетяна Чорновіл => © 

А знаєте, оце перечитала... Мій вірш - то осінні сумніви жінки!
А Ваш - відповідь на нього чоловіка! Дуже класно вийшло!
Ніби пісня дуетом. :)) Здивована дуже, що так співпало...

 31.10.2012 11:30  Тетяна Чорновіл => © 

Ну Ви даєте, Романе!!!! Як Вам удалося залізти в мої мізки і стибрити форму вірша????? :)))))))))))))))) Ще й три строфи так само!!!
Тут уже пляшки мало буде!!!!!!!
Вірш дуже гарний! Пристрасний і закоханий! :))
А форма то!!! Форма просто заворожує! :))))))))))))))))))))