01.11.2012 11:51
-
212
    
  8 | 8  
 © Бойчук Роман

ПРИКЛАДАЮЧИ ЗУСИЛЬ

ПРИКЛАДАЮЧИ ЗУСИЛЬ

Затінені тіні нічною імлою,

Розчинена крапля печалі в вині.

До болю порушена тиша стрілою

Годинника того, що там на стіні.


Рахую секунди, хвилини, години

Я митями, днями, роками... Свій час

Вимірюю в дюймах і ліплю із глини

Крилатого поні на ймення «Пегас».


Фарбую у синє я птаха пір’їни,

Та сльози невдач розмивають ту синь.

По новій щоразу я зводжу руїни

Досягнень, приклавши для цього зусиль.


Спрямовую погляд свій завжди в світанок,

Що ріже розпачливу ніч на шматки.

Замірявши Долі своєї серпанок,

Шукаю по світу я істин стежки. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.11.2012 21:37  Марієчка Коваль 

бравісімо! чудовісімо! перфектісімо!

 01.11.2012 16:44  Лідія Яр => © 

добре, що є робота...така, де ще й вірші писати можна... та ще й такі класнючі... А робота не вовк...

 01.11.2012 16:39  Наталя Данилюк 

Спрямовую погляд свій завжди в світанок,

Що ріже розпачливу ніч на шматки.

Замірявши Долі своєї серпанок,

Шукаю по світу я істин стежки.- все своє життя ми в пошуках істини.Життєво і мудро,пане Романе.

 01.11.2012 15:17  Володимир Пірнач 

Круто.
Сподобалось

 01.11.2012 13:06  Каранда Галина => © 

про птаха і про руїни дуже сподобалося. Ви ростите на очах!:)

 01.11.2012 12:48  Тетяна Чорновіл => © 

Майстерно! Таким рішучим ритмом крокує вірш у пошуках істин! :)) Сподобалось!
"Розпачливу" - опечатка, приберіть...
То на Вашому торсі напис? :)))))