06.11.2012 12:33
-
316
    
  10 | 10  
 © Тетяна Чорновіл

Дорога

Дорога

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Для чого стелиш ти дорогу,

Байдужа доле, і куди?

Не зразу все! Ціди потроху

Нудне передчуття біди.


Узбіччя щіриться горбато

Безглуздям часу веремій,

В долоню вп’явся кострубато

Цей недоречний посох мій.


Іду в глухому безголоссі

Аж ген за той туманний смог,

До крові збиті ноги босі

Груддям осудливих думок.


Чи є надія повернутись?

Лиш шелест трав: – Нема… Нема…

Не вірю!!! Та все нижче гнутись

Примушує важка сумА.


Й за сто жалів нема нікого,

Хто б дав живильної води.

Для чого стелишся, дорого?

З якого смутку? І куди?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.11.2012 15:14  Володимир Пірнач => © 

Гарно,
дуже сподобалось.

 06.11.2012 21:19  Лідія Яр => © 

А я навіть не знаю, що сказати...правда, мову відібрало....
Як сказала Галя - асоціації...
Зачепило...

 06.11.2012 18:07  Наталя Данилюк => © 

Так журливо і проникливо...Сповідь зболеного серця.Дуже гарно,хоча і з нотками смутку...

 06.11.2012 15:24  Бойчук Роман 

Гарно! Ставлю "чудово"! Але чому Доля - байдужа?

 06.11.2012 13:56  Деркач Олександр => © 

Алегорична дорога із смутку і думок, та ще й узбіччя таке...Дуже гарний вірш!!!

 06.11.2012 13:30  Оля Стасюк 

Красиво.

 06.11.2012 12:44  Микола Чат => © 

Мудра безнадія в чудових рядках до байдужо-глухої долі. З плином часу, приходить гірке усвідомлення - прозріння... запізно.

 06.11.2012 12:39  Каранда Галина => © 

о боже... асоціації.... самі знаєте...