Каранда Галина Неймовірно короткі дні...
Неймовірно короткі дні
Неймовірно мелькають швидко,
Будні… будні… святА… вихідні…
Непомітно прядеться нитка…
День який? А яке число?
А який, ради Бога, місяць?...
Монотонне сіреньке тло
Встеле долі моєї ситець.
Будні… будні… святА… вихідні...
Чи колись все було так само?
Накладаються клони-дні
На шаблонні життєві рами
Неймовірно мелькають швидко
Лубни, 11.10.2012
12.10.2012 23:12 Тетяна Белімова => © |
 Гарний вірш! Головне, дуже збігається із дійсними, щоденними відчуттями! (Єдине, місяць все ж вдається не забути))) Оцей забіг довжиною у життя... |
12.10.2012 22:46 Лідія Яр => © |
 Неймовірно гарно написано, а головне-правильно.. |
11.10.2012 23:51 Бойчук Роман |
 Так і є, так і було!!! Лиш в памятті закарбовуються окремі моменти з минулих часів)) |
11.10.2012 22:43 Зав`ялова Валентина => © |
 Все точно. Кажуть, якщо байдикувати, час стає повільнішим. |
11.10.2012 22:22 Тетяна Чорновіл => © |
 Так, мелькають швидко! Не встигаєш опам"ятатися! Гарний вірш! |