Я не прошу зірок, лиши мені натхнення,
Я проллюсь сонцем в очі твої,
Ти щез з життя мого, та не із серця –
Там назавжди лишились по тобі вірші.
Рядки складів, що їх збирала ночі,
Душею, до судом і марева, і сліз…
Вони тобі написані. Хоч може
Їм не пробитися байдужість твою крізь…
Я в поезії біль свій висію –
Рознесуть по світах журавлі;
Небесам розкажіть, сірокрилії,
Про безсоннії ночі мої…
Журавлі в небесах, а синиці…
А синиці бояться мене…
Мабуть… Мабуть їм і не снилося
Кохання, сильніш за моє.
