ЦЯ ТИХА НІЧ…
Ноктюрн
Ця тиха ніч, насичена тобою,
В осінній холод сторожко зайшла,
В ній, дивних снів огорнена габою,
Мов спраглий подорожній водопою,
Живильного шукаю джерела.
А ніч сочить туманом невагомим
Вразливі сподівання пізніх втіх.
Чи шостим відчуттям, чи може сьомим
Нічним казкам повірю невідомим,
Зіп’ю тепла з глибин очей твоїх.
З висот мрійливих сумнівів примари
Летять опалим листям до землі…
З яких жалів злетіли аж за хмари?
Чому так зайнялись світанку чари?
Здогадуються зорі в сивій млі
І тиха ніч, насичена тобою.
