18.11.2012 16:34
-
289
    
  8 | 8  
 © Тетяна Чорновіл

ЦЯ ТИХА НІЧ…

ЦЯ ТИХА НІЧ…

Ноктюрн

Ця тиха ніч, насичена тобою,

В осінній холод сторожко зайшла,

В ній, дивних снів огорнена габою,

Мов спраглий подорожній водопою,

Живильного шукаю джерела.


А ніч сочить туманом невагомим

Вразливі сподівання пізніх втіх.

Чи шостим відчуттям, чи може сьомим

Нічним казкам повірю невідомим,

Зіп’ю тепла з глибин очей твоїх.


З висот мрійливих  сумнівів примари

Летять опалим листям до землі…

З яких жалів злетіли аж за хмари?

Чому так зайнялись світанку чари?

Здогадуються зорі в сивій млі


І тиха ніч, насичена тобою.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.11.2012 18:37  Наталя Данилюк => © 

Прекрасний вірш!Така трепетна осіння меланхолія на фоні тихої холодної ночі...

 19.11.2012 13:04  Володимир Пірнач => © 

Клас
Плюсую, звичайно..

 19.11.2012 04:49  Марія Новогроцька => © 

Ой, як гарно!!!! хочеться перечитати ще раз, і ще раз... Дякую!

 19.11.2012 00:14  Каранда Галина => © 

 

це я колись в альбов вставляла.... випливло щойно, якраз до Вашого вірша...

 18.11.2012 23:49  Лідія Яр => © 

Дуже красиво

 18.11.2012 22:39  Деркач Олександр 

 18.11.2012 20:16  Сашко Новік 

просто неймовірно)

 18.11.2012 18:59  Оля Стасюк 

Класно! І картинка! Всесвітнє павутиння.

 18.11.2012 18:21  Деркач Олександр => © 

Задушевний, тихий ноктюрн, і в той же час поетично-піднесений - викликає захоплення і красою ночі, і красою Вашої поезії...

 18.11.2012 16:37  Каранда Галина => © 

)у мене була насичена віршами...) у Вас явно приємніше!))))
і картинка із обертанням зоряного неба - супер!))))