Тиха вечірня задума
з рубрики / циклу «Ліловий світ»
У любові головне-уява. Треба, аби кожен придумував іншого з усією силою своєї уяви, не уступаючи реальності ані цаля. (Ромен Гарі)
Тиха вечірня задума...
Скупість в словах,
Вчинків нема.
Мрія вернутись в минуле,
Тихо відходить сама.
Вітер кохається з листом,
Пограючись полетить...
Роси впали намистом,
Болем в очах заблестить.
Тиха вечірня задума...
Останні пелюстки із квіт,
Пристрастей смертна реальність,
Облога амбіцій і кіч...
Контрінтуїтивне кохання,
Емпатія, амок, пусте...
Осінь своєю красою,
Торкнувшись шепоче - живе.
Тиха вечірня задума...
Дивно...
Будуєш і ждеш.
І неприймаючи правду,
Віриш, що збережеш.
