21.11.2012 01:00
-
217
    
  7 | 7  
 © Ем Скитаній

я тебе в коханні пригорну,

нас підхоплять зоряні завії

і в цю ніч мабуть вже не засну,

заблукає ніч у твОїх віях.


я мабуть в цю ніч вже не засну -

пристрастю в душі палає пломінь.

у твоїх очах я потону,

карий обрій лиш візьму на спомин.


у твоїх очах я потону

від зорі вечірньої до рання.

я з тобою Всесвіт перетну

крізь світи у лотосі кохання.


я з тобою Всесвіт перетну,

утамую розпал вуст вустами.

закарбую в зорях мить одну,

коли ми єдиним тілом стали.


закарбую в зорях мить одну -

як у млості шолого кохання

осміхнулась, коли пригорнув

я тебе у ніжності й зітханні.


осміхнулась, коли пригорнув

я тебе у зоряних завіях...

я в цю ніч вже точно не засну,

заблукала ніч у твОїх віях

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.11.2012 23:01  Лідія Яр => © 

Гарно. ніжно. трепетно...

 21.11.2012 17:57  Ірина Затинейко-Михалевич 

Пречудова ніч - якраз із тих, про які пишуть, про які згадують із щемом, про які мовчать священно ...

 21.11.2012 14:52  Сашко Новік 

Класно. Точно віночок)

 21.11.2012 14:08  Тетяна Чорновіл => © 

Яка ніжна казкова поезія... Навіть боюсь сполохати коментарем... А рядочками, що зачіпаються за наступну строфу, Ви немов віночок сплели! Тільки в останній за першу не зачепилося...
Чудово!

 21.11.2012 12:51  Наталя Данилюк => © 

Як пісня!Така солодка,чуттєва і вишукана поезія!

 21.11.2012 12:33  Зав`ялова Валентина => © 

Справжня любовна лірика!

 21.11.2012 01:20  Каранда Галина 

краса яка....