Оксюморон Тетянці Белімовій
(дружній жарт)
Німотний крик живезного мерця
Набатом тиші опромінив ніч.
Гаданий сполох ублажив серця,
У далечінь втікаючи навстріч.
Печалі радість каменем тече
По венах, що засохли мов струмок.
Кого покійник на престол зрече,
Ошатно голий той зплазує крок.
Метеликом свинцевим в небеса
Впаде думок прозірна каламуть.
Непоказні звичайні чудеса
Розгублені нам образи несуть.
Дрібногігантський вічності кінець
Туманиться в яскравості ворон.
Палає льодом проклятий чернець
Абсурдно-хльосткий пан Оксюморон!
.gif "{#}")
ото закрутили ))))
.gif "{#}")
потрясно!!!