млосно...
задушливо ганжить думочок клацання
в трухлявому стійлі випадають у транс
в обрис історії жадаючи глядини
більма втУпили у карка і в фас
долі в провалля вулиць скинуті
нині минувщини вік стійнйше
град інформації, нудотне скиглення
з матриць конгревних кольоротінних
горохом стукає в душі зі стін
піна гніву думок цинніше
пульс у часа по жилам зліш
трима за горлянку нас паскуди паскудніше
ворони білої всі біліш
кожен - прагнучий словом стрільнУти
кожен знає де суть біди
дикість свідомості нікуди збути
душі застуджено у пустоті
...сумно...
