Дивлюсь на фото – ніби і не я…
Дивлюсь на фото – ніби і не я…
Було колись, а наче не зі мною.
Невже щаслива дівчинка – це я?
І там, де вдвох, то нас іще не троє?
Переглядаю цей гербарій мрій,
Як марки чи монетки, що збирала.
Пуделко, повне блискіток-надій –
Я їх давно на будні проміняла.
Мов кульки, линуть мрії в небеса,
Легкі, неначе газові неони.
Повторюю собі, що слів краса
Ніколи в баговинні не потоне!
Мої думки! Пливіть, як кораблі!
Долайте сонне марево землі!
Київ, 22 листопада 2012
