26.11.2012 02:44
-
302
    
  7 | 7  
 © Олександр Киян

Посміхнись ти мені...

Посміхнись ти мені, посміхнись, 

Посміхнись ти мені бездоганно. 

Я – осінній сліпий падолист, 

Що забрів на безвітряний ганок. 


Обійми ти мене, обійми, 

Обійми ти мене, що є сили. 

Я – струмок, що втіка від зими, 

Бо від криги чоло моє сиве. 


Пригорни ти мене, пригорни, 

Первоцвітом зігрій мою душу. 

Я – той птах, що шукає весни 

В розмаїтті цілющих віддушин. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.11.2012 21:36  Наталя Данилюк => © 

Чарівно!Пісенно так і чуттєво!

 26.11.2012 16:56  Марієчка Коваль 

Гарно, щиро

 26.11.2012 13:35  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово!

 26.11.2012 11:57  Ірина Затинейко-Михалевич 

"Бо від криги чоло моє сиве." - ось цей рядок непервершений!