Мені на щастя посміхнись
Дитинства нашого, щасливі миті,
мабуть у кожного вони були.
Ми загубились у дорослім світі,
а там так гарно квіти зацвіли.
Ці безтурботні. ці найкращі роки,
ці перші поцілунки, почуття...
Манив нас за собою світ широкий,
у кожного тепер, своє життя.
Я пам"ятаю ці найперші квіти,
ці ніжні дотики дитячих рук.
О Боже мій, які ж ми були діти,
тремтіли руки, серця чули стук.
Так хочу іноді тебе зустріти
там, у дитинстві, буде як колись...
Ти дарував мені пахучі квіти,
просив - мені на щастя посміхнись-.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
м. Львів., 28. 10. 2017.
