Цвіт кохання мого

Цвіт кохання мого 

Пропаде і зів`яне.

Я втомивсь від пригод,

Заблукав у тумані.

Не дивися услід

Не марнуй свої очі,

Бо колюче, як дріт,

Все життя моє - злочин!

****

Ти про мене хоч щось напиши,

Напиши просто так, задля втіхи.

Осінь - мати холодних дощів, 

І шумлять відлупцьовані стріхи.

Ти про мене хоч щось напиши,

Понанизуй слова у намисто,

Й на руїнах моєї душі, 

Як на покуті, все що повисло.

Ти про мене хоч щось напиши,

Цим безбарвним чорнилом не синім.

Вже купаються зорі в іржі.

Тільки я не прокинусь щасливим.

****

В день, коли відцвітають вітри,

Дозрівають сніги потойбічні,

На стеблі незакінчених рим

Скиглять зорі, сполохані січнем.

Витанцьовує подих води

Непривабливим відблиском тиші.

І якщо ти росу посадив,

Він про тебе дощами напише.

****

Даруй мені за відстань зорельотів,

Яку здолати часу не знайшов.

Даруй мені, що лити в позолоті,

Їм білосніжний пасував би шовк.

Даруй мені за вітер нелюбові,

Який тобі жбурнув я у лице.

Даруй мені, що вгамувалась повінь,

Бо не хотів того я над усе.

Даруй мені шаленство падолисту,

Що заплітає жовті язики.

Даруй мені, що сповідь не барвиста,

Даруй мені, що я ще є такий.

****

Ти запалюєш ніч,

Ти обожнюєш простір,

Й погляд твій вище пліч

Викарбовує постріл.

Блискавиця очей

Розтина світлу днину,

І під серцем пече - 

В божевілля я лину.

Роздяга падолист

Розкуйовджені верби:

Ти сьогодні приснись, -

Більш нічого не треба.