Вихор мого кохання
Коли душа шукала себе,
Вже здавалось немає сенсу...
Всі думки, мов зібрались на месу,
Що лунала з проклятих небес,
Вела тіло в дорогу Хресну.
Коли в серці стискався жаль,
Так хотілось когось обняти.
Та між нами стояли ґрати.
Їх гарячо-холодна сталь
Не давала тебе кохати.
Коли ліс від журби пожовтів
І душа повернулась у тіло,
Лиш до неї мені кортіло,
Я зігріти її хотів,
Але полум`я те не гріло...
Коли в серці здійнявся жар,
Ти до мене всміхнулась тихо...
Світ крутився, неначе вихор,
Від твоїх незабутніх чар.
Я ожив і з тобою дихав...
23 жовтня 2015 р.
